media life .name
» » "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
» » "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.

    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.


    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
    Нещодавно я вкотре мала можливість відвідати заклад, де душевні тривоги та страждання спричиняють людині в десятки разів більше болю, аніж фізичні тортури. Подивитись в очі засудженим, які відбувають покарання у Дрогобицькій виправній колонії №40.

    Але яку допомогу можу надати я людям, які вчинили злочин перед суспільством? І, чи розкаялись вони за нього? Чи справедливо їх засудили за скоєне?

    Поспілкувавшись з деякими з них, я побачила сумну картину: знівечені долі, розбиті серця… І очі, які поглядом «впиваються» у ваші, шукаючи в них розуміння, підтримки, допомоги.

    Під час розмови з цими людьми я чесно зізналася, що нічим, окрім публікації матеріалу в ЗМІ, допомогти їм не зможу. Тож є надія, що бодай хтось з представників цієї «хворої» судової гілки влади, прочитавши сповідь наших краян Миколи Місяця та Володимира, переглянуть своє відношення до такої категорії населення, як засуджені, яких в народі просто називають злочинцями. Тим більше, що вищезгадані особи стверджують, що їх звинуватили та засудили несправедливо. До кінця не з’ясувавши обставин скоєння злочину. А у випадку з п. Місяцем, з його слів випливає, що людину просто «підставили» правоохоронці, аби припасувати до своїх мундирів «зірочки» за розкритий тяжкий злочин. Проте, усе за порядком.
    Цього дня першим мав виступ перед ув’язненими колишній рецидивіст, сьогодні добрий християнин, Олег. Потяг до зла у нього вкорівнився, як відзначив сам колишній засуджений, ще з п’яти років. Коли той у дитячому садку біг за своїм однолітком, аби віддати йому «здачі». Мовляв, чого він до мене зачіпається...
    Хлопчина випадково впав, розбив собі голову, і вихователі зробили з маленького Олега якогось «монстра». Така сумнозвісна слава шлейфом потяглась за Олегом у майбутньому. В школі, поза школою, за Ґратами… І він вважав, що це – «круто»! Пропонуємо глядачам послухати розповідь Олега, переглянувши відеокадр.

    Розгульне життя, «підігріте» алкоголем та наркотиками довели Олега до морального звиродніння та фізичного виснаження. Люди в білих халатах вже не могли нічим зарадити колишньому ув'язненому. Лікарі з реанімацiйного відділу, побачивши важкий стан Олега, дивувалися: "Що це? Чому це тіло, покрите абсцесами, ще дихає?".
    Тому, що за справу взявся Господь, який вирвав тіло Олега з тенет смерті, а душу - з гріховного стану. Бо для Бога немає нічого неможливого (див. відео)!



    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
    Після тривалого мовчання, бо ж розповідь Олега була щирою та зворушливою, перед розчуленою публікою виступив п. Володимир (на фото). Під час своєї розповіді (відео додається) чоловік стверджує, що ст. 115 ККУ (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років) йому "впаяли" незаконно. Адже винуватець сварки живий...
    Випадок стався тоді, коли в стані сильного емоційного збудження п. Володимир поранив ножем свого суперника. За те, що той вимагав у чоловіка гроші. Мовляв, я тобі на цвинтарі опалубку вже зробив. Така вже в мене робота.
    - Яка опалубка, - обурився Володимир. Я ще живий! Хіба не бачиш? - Після цих слів зав'язалася бійка. Отоді все й сталося... Усвідомивши, що накоїв, Володимир викликав "швидку". У заподіяному злочині зізнався.
    - Але "жмура" (мерця) ж нема! Людину живою забрали в лікарню. І потерпілий не помер. Живий. Жодної письмової претензії до мене він не мав. То за що ж я маю сидіти весь термін? Половину з якого я вже відсидів. Та ще й сестра у мене - несповна розуму! Зв'язалася з циганами. Бо, мовляв, нема за що жити. Профітькує материне добро... Без мене вона пропаде. - Бідкається Володимир.
    В ході розмови виявилося, що засуджений писав апеляцію в Київ, яку скерували до Львова. Та нічого путнього з цього не вийшло. Як в народі кажуть: "А віз і нині там...".

    Представникам пенітенціарних установ та громадським діячам, серед яких були й юристи, не було що сказати на почуте. Ще б пак! Таке не щодня почуєш...
    Тож слово взяв прихожанин Церкви "Добра Новина" Олег, який з власної ініціативи вже вкотре відвідує цей заклад. Приносить щось поживне для тіла. І корисне для душі. І ця зустріч була також сповнена позитиву.
    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
    Кожному з присутніх було роздано "Секрети щастя" (див. фото), які за словами п. Олега, мають чудодійну властивість. Задумане бажання збувається. Треба лише написати Богу своє бажання (див. фото). Поставити у відповідній лінійці дату. Прочитати вголос молитву "Отче наш" (вона є вказаною на зворотній частині відкритки). І чекати, коли воно збудеться. Головне - вірити, що задумане невдовзі збудеться!
    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
    Прикладом того, що чудодійна сила "Секретів щастя" є діючою, за словами п. Олега, став приклад одного львів'янина. Одна з акцій "Секретів щастя" не так давно відбулася у місті Лева. Молодий чоловік, вражений тим, що його бажання збулося, розповів про свій випадок учасникам акції. Виявляється, коли він, блукаючи вулицями Львова, натрапив на волонтерів і вислухав про те, як діють "Секрети щастя" - то написав на відкриточці "по приколу": "Хочу мати тачку, тьолку і хату!". Бог вислухав його бажання. І буквально, як стверджує п. Олег, на другий день молодій людині зателефонували його батьки (а вони були 10 років з сином у сварці). І сказали: "Сину наш, ми вже - немолоді. Доживаємо свого віку. Нам багато не треба. Тож залишаємо тобі батьківську хату у селі, стареньку автівку та теличку від нашої корови. Віримо в те, що ти станеш добрим господарем!".
    - Від почутого чоловік онімів. Прийшов до нас наступного дня з проханням - переписати свій "Секрет щастя". На що ми відповіли відмовою. Бо "Секрет щастя" дається людині лише один раз. І на марне витрачати Боже милосердя не можна. Але молодик та присутні, що чули його розповідь усвідомили: те що є неможливим для людей - є можливим для Бога. - Завершив свою розповідь парафіянин Церкви "Добра Новина".
    "Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
    Не знаю, чи підбадьорила розповідь п. Олега засуджених, але після його виступу до мене звернувся Микола Мефодійович Місяць (1947 р. н., див. фото, де п. Микола у джинсовій куртці). Його розповідь не могла залишити мене байдужою, бо від почутого у мене, чесно кажучи, "мурашки поповзли по тілу".
    Біда п. Миколи заключалась у пагубній звичці - надмірному споживанні алкогольних напоїв. Через те в сім'ї Миколи траплялися часті сварки та скандали з дружиною. Після однієї з "традиційних" для п. Миколи сімейних драм, він, як завжди, вдався до "оковитої".
    Того злощасного дня чоловік прокинувся після п'яного сну, а його дружина, як стверджує сам засуджений, лежить з ножем в шиї. І просить чоловіка, витягти ножа, бо їй пече.
    - Моя покійна мала дурну звичку - клясти мене на чому "світ стоїть". І ніякі мої прохання "не проклинати" до неї не доходили. Можливо, дружинине прокляття "спрацювало" і відбилося на ній. Але ж і мене добряче "зачепило". - Розповів п. Микола. - Бо я таки витяг того злощасного ножа з її шиї. Потім закликав сусідку. Вона все бачила... І ми викликали "швидку". А мене забрали в міліцію. Допитали сусідку. Мали розмову зі мною. І ось - я тут. Засуджений за тією ж статтею ККУ - ст.115, що й Володимир. І ніхто мені толком не поянив - за що я тут "сиджу"? Половину строку я вже "відмотав". Мабуть, доведеться, "відсидіти" й весь. Не в тім біда. Біда заключається в тому, як я буду дивитися в очі дітям та онукам? Як доведу, що я не вбивав їх матір та бабцю? Я звертався з наболілим до інстанцій Львова, Києва. Не допомогло. Хто ж мені допоможе?! - В розпачі звернувся до мене Микола Мефодійович.
    Після довготривалого оціпеніння (від почутого у мене мороз пішов по шкірі) я нарешті спромоглася йому пояснити: проблема заключається в тому, що Микола сам витяг ножа з шиї дружини. Без свідків. Залишивши на "холодній" зброї відбиток своїх пальців, що стало речовим доказом для правоохоронців.
    А допомогти я йому можу лише одним - оприлюднити його розповідь на своєму сайті. Можливо "секрет щастя" почне діяяти і принесе позитивні зміни у подальшому житті п. Миколи. Я не знаю, чи винен засуджений у злочині? Чи вчинив його в стані афекту? Чи, може, дружина сама захотіла звести рахунок з життям? Так, чи інакше, але справу мали б переглянути повторно у суді. І врахувати свідчення п. Миколи. Бо його розповідь - це своєрідний крик душі. І його слова повинні бути вислухані представниками правоохоронних органів та судової гілки влади.

    Звичайно ж, проблема "Закону і злочину" (подібно до роману Ф. Достоєвського "Злочин і кара") є дотичною до духовності. То ж згадаймо часи, коли у державному департаменті з питань виконання покарань за часів незалежності прийшли до розуміння того, що злочинці повинні не лише “відмотати” свій термін, а й очистити свої душі (тобто змінити систему цінностей). Тому, на "зонах" в останні роки масово почали з’являтися “тюремні” церкви.

    І Дрогобицька виправна колонія у цьому не є і не була винятком. На початку ХХ ст. Дрогобицькі Бриґідки були розраховані на утримання 700 засуджених. Першими в’язнями стали австрійські карні злочинці, переведені зі Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Вони і продовжили розбудову установи, працюючи на цегельні та побудові доріг.

    У неділю і свята в’язнів (поляків і українців) водили на Богослужіння в Дрогобич до костелу і церкви у супроводі неозброєних охоронців. Згодом у в’язниці побудували і відкрили церкву, де ксьондз і священик регулярно відправляли Службу Божу.

    Спорудження в’язниці було завершено у 1911 році. За Польщі в установі утримували під вартою вже не тільки кримінальних, але й політичних в’язнів. Це були переважно українські патріоти, які в умовах жорстокого окупаційного режиму різними способами і методами боролися за самостійність України.

    Сьогодні настоятелі храмів, церковних конфесій самовіддано спілкуються з такою категорією населення, як засуджені. Розуміючи свою місію. Бо ж у світі є суспільні задзеркалля, в які ніхто з “нормальних” людей не хоче зазирати. Бо хто ж би то в тверезому глузді поспішав зануритись хоча б у таке місце стогону та печалі, яким є тюрма! Адже там, ніби в якомусь пекельному тиглі, клекоче гнів і вирує каяття, пропікає гріх і жевріє надія, множиться зло й кристалізується доброта. І там є непочатий край роботи для священиків, пасторів, духовних настоятелів...
    Вікторія ЛИШИК, член спілки НСЖУ

    Схожі новини
  • Телефон «Нокія» мало не коштував людині життя
  • З нагоди Всесвітнього дня захисту тварин Стебник запрошує усіх охочих відві ...
  • Обдаровані дрогобицькі діти оздоровляться у «Молодій гвардії»
  • Loading...
    Коментарі

    Читаю, і сльози душать... Пригадую, як ми усі разом добивалися, аби Руслана Антоника, що також відбував тут тюремне ув'язнення, випустили з тюрми. Отоді й вивчила, в яких умовах живуть засуджені, як над ними знущаються оті в пагонах... І Руслана не виправдали. Випустили під амністію.


    І то, найбільше, завдяки його мамі, Пелагії. Вона оббивала владні пороги Києва, Львова, місцевих установ. А як на цій події спекулювали нечесні політики! І згадувати противно...


    Додати коментар
    Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка лінкуВставка захищеного лінку Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

    Заборонено використовувати ненормативну лексику, ображати інших користувачів даного сайту, активні посилання на сторонні сайти, реклама в коментарях.

"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.


"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
Нещодавно я вкотре мала можливість відвідати заклад, де душевні тривоги та страждання спричиняють людині в десятки разів більше болю, аніж фізичні тортури. Подивитись в очі засудженим, які відбувають покарання у Дрогобицькій виправній колонії №40.

Але яку допомогу можу надати я людям, які вчинили злочин перед суспільством? І, чи розкаялись вони за нього? Чи справедливо їх засудили за скоєне?

Поспілкувавшись з деякими з них, я побачила сумну картину: знівечені долі, розбиті серця… І очі, які поглядом «впиваються» у ваші, шукаючи в них розуміння, підтримки, допомоги.

Під час розмови з цими людьми я чесно зізналася, що нічим, окрім публікації матеріалу в ЗМІ, допомогти їм не зможу. Тож є надія, що бодай хтось з представників цієї «хворої» судової гілки влади, прочитавши сповідь наших краян Миколи Місяця та Володимира, переглянуть своє відношення до такої категорії населення, як засуджені, яких в народі просто називають злочинцями. Тим більше, що вищезгадані особи стверджують, що їх звинуватили та засудили несправедливо. До кінця не з’ясувавши обставин скоєння злочину. А у випадку з п. Місяцем, з його слів випливає, що людину просто «підставили» правоохоронці, аби припасувати до своїх мундирів «зірочки» за розкритий тяжкий злочин. Проте, усе за порядком.
Цього дня першим мав виступ перед ув’язненими колишній рецидивіст, сьогодні добрий християнин, Олег. Потяг до зла у нього вкорівнився, як відзначив сам колишній засуджений, ще з п’яти років. Коли той у дитячому садку біг за своїм однолітком, аби віддати йому «здачі». Мовляв, чого він до мене зачіпається...
Хлопчина випадково впав, розбив собі голову, і вихователі зробили з маленького Олега якогось «монстра». Така сумнозвісна слава шлейфом потяглась за Олегом у майбутньому. В школі, поза школою, за Ґратами… І він вважав, що це – «круто»! Пропонуємо глядачам послухати розповідь Олега, переглянувши відеокадр.

Розгульне життя, «підігріте» алкоголем та наркотиками довели Олега до морального звиродніння та фізичного виснаження. Люди в білих халатах вже не могли нічим зарадити колишньому ув'язненому. Лікарі з реанімацiйного відділу, побачивши важкий стан Олега, дивувалися: "Що це? Чому це тіло, покрите абсцесами, ще дихає?".
Тому, що за справу взявся Господь, який вирвав тіло Олега з тенет смерті, а душу - з гріховного стану. Бо для Бога немає нічого неможливого (див. відео)!



"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
Після тривалого мовчання, бо ж розповідь Олега була щирою та зворушливою, перед розчуленою публікою виступив п. Володимир (на фото). Під час своєї розповіді (відео додається) чоловік стверджує, що ст. 115 ККУ (вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років) йому "впаяли" незаконно. Адже винуватець сварки живий...
Випадок стався тоді, коли в стані сильного емоційного збудження п. Володимир поранив ножем свого суперника. За те, що той вимагав у чоловіка гроші. Мовляв, я тобі на цвинтарі опалубку вже зробив. Така вже в мене робота.
- Яка опалубка, - обурився Володимир. Я ще живий! Хіба не бачиш? - Після цих слів зав'язалася бійка. Отоді все й сталося... Усвідомивши, що накоїв, Володимир викликав "швидку". У заподіяному злочині зізнався.
- Але "жмура" (мерця) ж нема! Людину живою забрали в лікарню. І потерпілий не помер. Живий. Жодної письмової претензії до мене він не мав. То за що ж я маю сидіти весь термін? Половину з якого я вже відсидів. Та ще й сестра у мене - несповна розуму! Зв'язалася з циганами. Бо, мовляв, нема за що жити. Профітькує материне добро... Без мене вона пропаде. - Бідкається Володимир.
В ході розмови виявилося, що засуджений писав апеляцію в Київ, яку скерували до Львова. Та нічого путнього з цього не вийшло. Як в народі кажуть: "А віз і нині там...".

Представникам пенітенціарних установ та громадським діячам, серед яких були й юристи, не було що сказати на почуте. Ще б пак! Таке не щодня почуєш...
Тож слово взяв прихожанин Церкви "Добра Новина" Олег, який з власної ініціативи вже вкотре відвідує цей заклад. Приносить щось поживне для тіла. І корисне для душі. І ця зустріч була також сповнена позитиву.
"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
Кожному з присутніх було роздано "Секрети щастя" (див. фото), які за словами п. Олега, мають чудодійну властивість. Задумане бажання збувається. Треба лише написати Богу своє бажання (див. фото). Поставити у відповідній лінійці дату. Прочитати вголос молитву "Отче наш" (вона є вказаною на зворотній частині відкритки). І чекати, коли воно збудеться. Головне - вірити, що задумане невдовзі збудеться!
"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
Прикладом того, що чудодійна сила "Секретів щастя" є діючою, за словами п. Олега, став приклад одного львів'янина. Одна з акцій "Секретів щастя" не так давно відбулася у місті Лева. Молодий чоловік, вражений тим, що його бажання збулося, розповів про свій випадок учасникам акції. Виявляється, коли він, блукаючи вулицями Львова, натрапив на волонтерів і вислухав про те, як діють "Секрети щастя" - то написав на відкриточці "по приколу": "Хочу мати тачку, тьолку і хату!". Бог вислухав його бажання. І буквально, як стверджує п. Олег, на другий день молодій людині зателефонували його батьки (а вони були 10 років з сином у сварці). І сказали: "Сину наш, ми вже - немолоді. Доживаємо свого віку. Нам багато не треба. Тож залишаємо тобі батьківську хату у селі, стареньку автівку та теличку від нашої корови. Віримо в те, що ти станеш добрим господарем!".
- Від почутого чоловік онімів. Прийшов до нас наступного дня з проханням - переписати свій "Секрет щастя". На що ми відповіли відмовою. Бо "Секрет щастя" дається людині лише один раз. І на марне витрачати Боже милосердя не можна. Але молодик та присутні, що чули його розповідь усвідомили: те що є неможливим для людей - є можливим для Бога. - Завершив свою розповідь парафіянин Церкви "Добра Новина".
"Секрети щастя" для засуджених. Плюс відео.
Не знаю, чи підбадьорила розповідь п. Олега засуджених, але після його виступу до мене звернувся Микола Мефодійович Місяць (1947 р. н., див. фото, де п. Микола у джинсовій куртці). Його розповідь не могла залишити мене байдужою, бо від почутого у мене, чесно кажучи, "мурашки поповзли по тілу".
Біда п. Миколи заключалась у пагубній звичці - надмірному споживанні алкогольних напоїв. Через те в сім'ї Миколи траплялися часті сварки та скандали з дружиною. Після однієї з "традиційних" для п. Миколи сімейних драм, він, як завжди, вдався до "оковитої".
Того злощасного дня чоловік прокинувся після п'яного сну, а його дружина, як стверджує сам засуджений, лежить з ножем в шиї. І просить чоловіка, витягти ножа, бо їй пече.
- Моя покійна мала дурну звичку - клясти мене на чому "світ стоїть". І ніякі мої прохання "не проклинати" до неї не доходили. Можливо, дружинине прокляття "спрацювало" і відбилося на ній. Але ж і мене добряче "зачепило". - Розповів п. Микола. - Бо я таки витяг того злощасного ножа з її шиї. Потім закликав сусідку. Вона все бачила... І ми викликали "швидку". А мене забрали в міліцію. Допитали сусідку. Мали розмову зі мною. І ось - я тут. Засуджений за тією ж статтею ККУ - ст.115, що й Володимир. І ніхто мені толком не поянив - за що я тут "сиджу"? Половину строку я вже "відмотав". Мабуть, доведеться, "відсидіти" й весь. Не в тім біда. Біда заключається в тому, як я буду дивитися в очі дітям та онукам? Як доведу, що я не вбивав їх матір та бабцю? Я звертався з наболілим до інстанцій Львова, Києва. Не допомогло. Хто ж мені допоможе?! - В розпачі звернувся до мене Микола Мефодійович.
Після довготривалого оціпеніння (від почутого у мене мороз пішов по шкірі) я нарешті спромоглася йому пояснити: проблема заключається в тому, що Микола сам витяг ножа з шиї дружини. Без свідків. Залишивши на "холодній" зброї відбиток своїх пальців, що стало речовим доказом для правоохоронців.
А допомогти я йому можу лише одним - оприлюднити його розповідь на своєму сайті. Можливо "секрет щастя" почне діяяти і принесе позитивні зміни у подальшому житті п. Миколи. Я не знаю, чи винен засуджений у злочині? Чи вчинив його в стані афекту? Чи, може, дружина сама захотіла звести рахунок з життям? Так, чи інакше, але справу мали б переглянути повторно у суді. І врахувати свідчення п. Миколи. Бо його розповідь - це своєрідний крик душі. І його слова повинні бути вислухані представниками правоохоронних органів та судової гілки влади.

Звичайно ж, проблема "Закону і злочину" (подібно до роману Ф. Достоєвського "Злочин і кара") є дотичною до духовності. То ж згадаймо часи, коли у державному департаменті з питань виконання покарань за часів незалежності прийшли до розуміння того, що злочинці повинні не лише “відмотати” свій термін, а й очистити свої душі (тобто змінити систему цінностей). Тому, на "зонах" в останні роки масово почали з’являтися “тюремні” церкви.

І Дрогобицька виправна колонія у цьому не є і не була винятком. На початку ХХ ст. Дрогобицькі Бриґідки були розраховані на утримання 700 засуджених. Першими в’язнями стали австрійські карні злочинці, переведені зі Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Вони і продовжили розбудову установи, працюючи на цегельні та побудові доріг.

У неділю і свята в’язнів (поляків і українців) водили на Богослужіння в Дрогобич до костелу і церкви у супроводі неозброєних охоронців. Згодом у в’язниці побудували і відкрили церкву, де ксьондз і священик регулярно відправляли Службу Божу.

Спорудження в’язниці було завершено у 1911 році. За Польщі в установі утримували під вартою вже не тільки кримінальних, але й політичних в’язнів. Це були переважно українські патріоти, які в умовах жорстокого окупаційного режиму різними способами і методами боролися за самостійність України.

Сьогодні настоятелі храмів, церковних конфесій самовіддано спілкуються з такою категорією населення, як засуджені. Розуміючи свою місію. Бо ж у світі є суспільні задзеркалля, в які ніхто з “нормальних” людей не хоче зазирати. Бо хто ж би то в тверезому глузді поспішав зануритись хоча б у таке місце стогону та печалі, яким є тюрма! Адже там, ніби в якомусь пекельному тиглі, клекоче гнів і вирує каяття, пропікає гріх і жевріє надія, множиться зло й кристалізується доброта. І там є непочатий край роботи для священиків, пасторів, духовних настоятелів...
Вікторія ЛИШИК, член спілки НСЖУ

Схожі новини
  • Телефон «Нокія» мало не коштував людині життя
  • З нагоди Всесвітнього дня захисту тварин Стебник запрошує усіх охочих відві ...
  • Обдаровані дрогобицькі діти оздоровляться у «Молодій гвардії»
  • Loading...
    Коментарі

    Читаю, і сльози душать... Пригадую, як ми усі разом добивалися, аби Руслана Антоника, що також відбував тут тюремне ув'язнення, випустили з тюрми. Отоді й вивчила, в яких умовах живуть засуджені, як над ними знущаються оті в пагонах... І Руслана не виправдали. Випустили під амністію.


    І то, найбільше, завдяки його мамі, Пелагії. Вона оббивала владні пороги Києва, Львова, місцевих установ. А як на цій події спекулювали нечесні політики! І згадувати противно...


    Додати коментар
    Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вставка лінкуВставка захищеного лінку Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера

    Заборонено використовувати ненормативну лексику, ображати інших користувачів даного сайту, активні посилання на сторонні сайти, реклама в коментарях.